Шамім Ахтар прикидалась хлопчиком у ранньому дитинстві в Пакистані, щоб мати змогу насолоджуватись привілеями, яких не мали дівчата: гратись надворі та відвідувати школу. У повчальній та особистій промові Ахтар розповідає, як можливість здобути освіту змінила її життя й культуру рідного села, де, на сьогоднішній день, кожна дівчинка ходить до школи.