Аманда Палмер каже: не змушуйте людей платити за музику; дозвольте їм це робити. У запальній промові, на початку якої Аманда розповідає, як колись працювала вуличним митцем (киньте долар в капелюх Восьмифутової Нареченої!), вона розглядає нові стосунки між митцем і прихильником.